В Батумі Іглесіас,а в нас просто "хулио".
Десь на Новий Рік йде сніг,а в нас дощщ,"и по будням там дождь,да и по праздникам дождь".
В Австралії ДідоМороз в плавках акул розганяє,а нашому в плавках холодно,а в шубі також некомільфо.
Та всьо ж нам теж прийшов Новий Рік!
І хоч до дракона чекати ще місяць насправді,а в радах вже засіли дракони,правда,не багатоголові,а багаторукі.І хоч на цей рік всякі індєйці навіть календаря не придумали,ну,може,їхній індєйський феофангрек шось з'їв не то.І економіка країни нашої,кажуть,тіко дійшла до дна кризи...
З Новим Роком всіх!
З новими перемогами!
Нехай календарь майя перегорне свою кам'яну чи там вузликову сторінку!
Нехай та пресловута економіка таки від удару оби дно кризису почне випливати на поверхню!
А в моїй окремій сім'ї були гості.З маленьким песиком йоркширським.
Так воно,той песик,вхитрилось накакать на палас.
А я щиро зрадів,бо то все до грошей!
Зе вьйо!
І коло чую я це від хазяйки овочевої ятки,за спиною якої стоять,окрім картопель-цибуль,кільця ананасу,інжир,кешью сирий та кешью смажений,і прочая і прочая..І тьотка вроді старшіша за мене,і,значить,пам'ять її повинна пам'ятати більш ранні події,ніж пам'ятаю я.Аж нє! Та шо мені той голодомор!То ваш Ющенко придумав.
А я пам'ятаю!
Чи не я,чи це генетична пам'ять?Та при одному слові"голод"здригається все моє єство.
Благословенне було наше дитинство.Ми не знали,що то таке голод.Я міг хотіти пити,але щоб я хотів їсти? Звичайно,постаршішав,почав з батьками працювати,то на городі,то дома.І тоді вже,заморившись,хотілось попоїсти.Та щоб судомило шлунок,такого ніколи не було.
То звідки ж мороз по шкірі при слові"голод"!
Чи від тіточок з їдальні,які казали "а,ви голоду не бачили"?
Чи справді передається пам'ять поколінь.Генами,а чи чим там завгодно.
А як я не бачив голоду,то в чім моя вина?Та чи й не за те боролись,щоб діти та внуки не бачили голоду?І не зможуть вони,не бачивши того лиха,берегти хліб так,як берегли діди.
То чого ж можу я?
Зможуть і вони,мої діти.
Я поставив свічку,поставлять і вони.
Вот так бывает! Спишь,снишь,а просыпаешься,всё было как наяву.
Сегодня у меня выходной.И решил я,поскольку остался дома один,немного побыть хозяином.Полочку на лоджии сварганить.Благо,досочки какие-никакие наличествуют,да и электролобзику надо окупать свою стоимость.А потом глядь!,а сын утащил перфоратор.Ну что мы можем сейчас без перфоратора?Шлямбуром бить стены и вколачивать чопики под шурупы я не намерен,двадцать первый век на улице,однако.А выходной-то никто не отменил!И решил я хотя-бы желудок порадовать.
Картошечка нашлась,да капустка квашеная,грибочки маринованные,лучок,ну и сальцо с прорезью,а как-же.Да и соточка.Для аппетиту,не как алкоголь,а антиоксиданта ради.Вкусил выходного,немножечко разморило.А организм мудрый,нельзя ему сопротивляться.А я то умный,знаю,ну и прилёг перед ящиком.
Какой-то магазин в полуподвальном помещении,чем торгуют,не помню,но я спускаюсь туда то-ли по верёвке,то-ли по пожарному шесту(идея,или я это уже видел).И при этом дико ржу.Мне просто весело,меня разрывает смех,но надо найти продавца Женю(не сына ли),а я не могу слова сказать от сдерживаемого из последних сил смеха,поэтому просто заглядываю в лица продавцов.Женю не нахожу,но это меня не расстраивает,а после моего ухода в магазине поселяется смех.Корчатся от хохота продавцы и покупатели.И я знаю,что стоит мне зайти в следующий магазин,история повторится.Я как-бы источник заразы.
И проснулся,хохоча,т.е. душа реально во время моего сна где-то лазила и подцепила вирус.А после успокоился,и понял,что смех страшное оружие,хохочущую армию можно взять голыми руками.Но настроение при этом не портится.!
Как можно опопсить самое сокровенное,и как даже самые интересные идеи,когда становятся достоянием толпы,сразу принимают черты попсы!
Вот как-то один влюблённый перед окнами любимой натянул плакат с сокровенными словами.И свежо было,оригинально,даже вроде по ящику показали.
Следующий влюблённый побоялся высоты,наверное,но не побоялся испачкаться,и те же слова написал на асфальте под окнами опять-же.
Упс! Повтор!
Но пошла МОДА!
И не надо уже кистью возить,купил балончик,и вперёд.
И не важно,что имя любимой валяется на асфальте,что по нём катят машины,что его топчут ногами,что его может обхарькать бомж. Важно,что,мол,я выпендрился. Некоторые,правда,заменяют имя "котиками и заями".Для конспирации,наверное.Один вот недавно даже подписался-"твой кролик".Ага,а я твоя капуста.Но порвало одно из последних:"Любимый,я вечно буду тебя любить!"
И вот тут муза снизошла,чтобы посмеяться на пару:
-Любимый,любить тебя буду я вечно!
-Любовью своею покрою весь мир!
-Пусть будет любовь наша так безупречна!
-Любимый!Ты мой любимый кумир!
дата подпись
Львів!
Не все описую в хронологічному порядку.Маю право!Я автор цих повістей временних літ.
До міста дислокації,яке знайшли,до речі,по інету,добрались дякуючи частково карті,частково продавчині кіоску "Преса",частково водію маршрутівки.Той сказав щось на кшталт "цнтр,опрний тьятр є!?На що ми й вийшли.Потім за хвилин п'ятнадцять знайшли вказану адресу.Пан поселянт,незважаючи на невеликий кошторис,був дуже ввічливий,за що йому шана. А ось будиночок,та й квартєра,заслуговує окремої графи.
Чи жили ви при СССР?Чи святкували ви Велику Октябрьську?А чи дивились ви з упоєнієм "Рождьонная революцієй?
Так от по сходах цього дома доблесні міліціянти ганяли Алєксєя Пантєлєєва!Бо луна від їх каблуків і досі лунає на прольотах.
А чи читали ви в дитинстві "Кондуїт і Швамбранія"?
Так от в цьому домі є людський,тобто чорний,вхід,де по руках Левонтія лазають скарлатінки.
А квартира!
Це,мабуть,шматочок,відкраяний Швондєром від вітальні професора Преображенського.Бо при наявності кімнати,сіней та відгородки для туалєта напріч нема кухні!! Ну не могли так жити люде!Хіба що соцреалізм затис.
Та при цьому шикарна система опалення! - відкриваєш дверцята,запалюєш сірника,відкриваєш кран газової труби,і ось вам тепло і затишно від бубоніння в грубці.А груба викладена ізразцами.Годинки зо дві погоріло,і тепло на всю ніч.Економайзер,мля!
Квартирка ця ютила нас три ночі всього,але пам'ять залишила назавжди.
Український барабан зустрівсься з російською пустушкою!
На нейтральній теріторії,т.є. в Донєцкє.
Смотрєлі на кранік зі стразами із Луганська.
Вашу мать,луганчани,у вас же є тепловозобудівний завод!!!
А ви залізяку з брязкальцями!
Донетчани!Шахтарі,металурги та машинобудівники!
Я сам з пролетарського міста,і руду копав в шахті,і зараз пил ковтаю на будівництвах.
Селяни!
Я встиг за своє життя і цього хліба попоїсти,бо на току біля ОВСки по п'ятнадцять годин проводив!
Так доколє ми будемо нашим бубнам та тузам дупу лизати?
А ще ось я їздив на Львівщину.Так без предвзятостей скажу - вчитись нам,східнякам,треба тому гарному,що є на західній Україні.Так,працювати ми вміємо,але ще треба навчитись любити свою Батьківщину,драну,срану й голодну.
Отже,поїхали до Трускавця.Частково,щоб подивитись,та й водички сьорбнути.А більше,за дитячими спогадами моїми.Бо десь в сімдесят восьмому вже там був.
Ну й побродили,попили сіроводороду,поштовхались біля бюветів.Що за назва така асоціативна?Чи перший геолог водички попив та назвали?А чи щось це латиною?Вода ж така,принаймні на смак та аромат,майже по всіх таврійських селах в криницях та скважинах.Та не будемо піддавати сумнівам цілющість "нафтусі",бо можна й вглаз отримати.
Ну а потім закортіло в справжній ліс.Тож і пішли навмання,між санаторіями.І ось дорога,а на другій стороні пара хатинок і стежка.Йшли,йшли стежиною,лісами темними,мимо слідів перебування людських,через потічки перестрибуючи,та й вийшли на галявинку,чи то болотце.Якийсь сарайчик стоїть в стороні,та й хай собі стоіть.Потім справжній бір,деревина впоперек стежки,ну й тормознулось біля стовбура.По коньячку.Ну хто ж в ліс без коньячка піде?Посиділи,подихали.Тихо.Мишка щось шукає між листям.А потім,пардон,захотілось мені відійти до кущика.А там ще один сарайчик стоїть край болітця.Зразу напросилось"избушка,избушка",та згадав,що я не на Брянщині,Баби Яги тобто тут не буде.Та й справді,це виявилось лігво якогось ягУя,з вітальнею та спальнею.У вітальні висів піджак з карманАми,та ще якийсь непотріб,а в спальні ліжко,ще й з білизною.По характерному запаху зрозуміло було,що то житло якогось безхатченка.Та раптом стало стрьомно.Ну ось - ліс,болітце,хатка..."і тішина".А може,троль болотяний пішов на пошту?Чи якийсь вуйко й досі поїзди під откос пускає?
Ох же ми й драпонули!Аж поки не вийшли на кумпанію орків,які готувались до шашлику.Ну,цивілізація,подумалось.
А після традиційного"смачного"та"дякуємо"я спіймав погляд дядька,який колов дрова..От же ж фантазія.
Потім ми напрочуд швидко вийшли до залізничного вокзалу,неначе якась Наїна спрямила дороги.Та й повсьому.
Та зараз,ночами темними,прислухаюсь до кроків у під'їзді - аж раптом троль прийде по пошту?
От і поїхали,вже й приїхали.
Львів то є добре.Та гарно,а кой де й високо,як в одному замку.
Тільки трохи дорого,а ще трохи мокро.Дощ переслідував по п'ятах.
Та ми купили парасолю й чихали на дощ. А потім просто чихали,бо парасоля зверху,а єще й ноги.
Втім,не в дощеві справа,а він ще й додавав колориту,бо коли подзвонив сестрі,та сказав,що дощ,то вона мені на те - а ти куди Їхав?
Враженнів,чи враженнь,як правильно виразитись,о,впєчатлєній!!,можна сказать,повні штани!
Площа Ринок!Кав'ярні!Костьоли!Кам'яниці!Ратуша!
Любі львовяни,як ви тут живете?Як можна жити в музеї,серед експонатів,в експонатах,якими є ваші будинки?Як при цьому самому не стати експонатом?А цей вічний празник,бо вимушено живе місто в стані свята,вимушено має посміхатись кожному приїжджому.Чи не остогидло все це вам?Чи не хочеться крикнути всім нам - ДАЙТЕ СПОКІЙНО ЖИТИ?
Аж навіть покійники ваші є предметом екскурсій!
А ось ЄВРО попереду. Чи підвісять сітки між прольотами сходів на ратуші?
А як ви тут їздите на своїх автомобілях,по цих вуличках?
Та загалом,відпочив душею,заморився очима.А мозок опісля двох днів перенаситився і запросив відпочинку,тож ми поїхали на день в Трускавець.
Та то вже завтра.
Сьогодня їду до Львова.
О дванадцятій годині.
Вже й тікетс на руках,з постєллю і без чаю.Чай я пью тіко свій,у тьотки в поїзді цього не буде.
Якщо не рахувати львівської обїзної дороги,то це зустріч через тридцять років.
То в'йо!
Дивлюсь телевізор,читаю друзів.
Святковий стіл,випив чарчину.
Сер'йозні,знакові події на Володимирській.Щось радує,печалить більше.
Та разом з цим показують карикатурних "Фемен",парад вишиванок,що вже стає попсою,та парад ровесників країни.
Ото пощастило,думаю,молодим,бути однолітками цілої країни.Це ж можна по-товариськи поплескати її по плечах,згадати дитячий садок,потім перший през...,вибачаюсь,перший клас.А ось здамо тести,та й до універу пора,бо в перший раз балів
забракло.А поки-що попрацюємо на вантажній,вагончики порозвантажуємо.Наберемся розуму,бо через голову не доходить,то може,через плечі дійде.А як твої батьки,Україно?Гроші хоч на джинси дають?А,я теж в секонді вдягаюсь.А на гульки?Та на гульки якраз вистачає.Ось підкуплять ще заповідничків,тоді гульнемо .А до гостини запросиш?А ось що ні,то ні,батько лаятись буде,нащо вам козлами бути.Ну то прощавай,подруго,через рік зустрінемось...
І таки зустрінуться.До нинішніх двадцятирічних,народжених в Україні,приєднаються зачаті в Україні,а потім діти дітей,народжених в Україні.
І беркути в вишиванках пройдуть разом з народом,а потім займуться суто чоловічою справою - державу захищати,а не бути пахолками в князьків.
Та й по всьому. Будьмо!!!
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=91.7)
otez_dmitrij- otez_dmitrij
Syndicate
